Що потрібно знати про вітряну віспу та особливості її перебігу

Версія для друкуВерсія для друку

Одним із напрямів організації медичного забезпечення України є дотримання стійкого епідемічного благополуччя серед населення, як важливої складової в загальнодержавній системі боротьби з інфекційними хворобами. До групи крапельних інфекцій із масовим поширенням серед населення належать вітряна віспа з діапазоном показників захворюваності від 200,0 до 422,5 випадків на 100 тис. населення.

За даними медичної літератури, вітряна віспа на сучасному етапі розвитку медицини стає світовою проблемою. У найбільш економічно розвинутих державах вітряна віспа більше значення має не тільки як первинне захворювання, але й як віддалені її наслідки, а саме – оперізуючий герпес.

Вітряна віспа одна з найпоширеніших інфекцій в світі. За рівнем захворюваності поступається лише грипу та іншим гострим респіраторним інфекціям.

Захворюваність даним видом інфекції зростає і на території нашого району. Якщо за 2019 рік в цілому по району було зареєстровано 40 випадків захворювань вітряною віспою, то за поточний період 2020 року (січень місяць) уже зареєстровано 14 випадків (5 випадків серед дорослого населення та 9  випадки серед дітей).

Вітряна́ ві́спа (просторічне - вітря́нка — контагіозне вірусне захворювання з групи герпесвірусних інфекцій, яке характеризується переважним ураженням дітей, помірною загальною інтоксикацією, поліморфною екзантемою з переважанням везикул. Збудник вітряної віспи нестійкий поза організмом людини вірус, його швидко інактивують дезінфекційні засоби, швидко гине при висиханні та температурі понад 60°С, але добре зберігається при низькій температурі. Поза організмом, на відкритому повітрі вірус гине приблизно за 10 хвилин.

Джерелом інфекції при вітряній віспі є хворий, який стає небезпечним для оточуючих з кінця інкубаційного періоду (за 6-7 годин до появи висипу) і аж до 5-ої доби з моменту появи останніх елементів висипу. Особливо небезпечними джерелами інфекції є хворі із наявністю везикул на слизових ротової порожнини, тому що в них швидко лопаються пухирці і виділяються великі дози вірусу зі слиною.

Механізм передачі збудника при вітряній віспі — повітряно-крапельний. Незважаючи на слабку стійкість вірусів у довкіллі, доведено можливість їх поширення з повітря за межі кімнати, де перебуває хворий, через відчинені двері, систему вентиляції тощо. Таким чином зараження може поширюватись на весь будинок. Не виключена можливість вертикальної передачі збудників вітряної віспи від матері до плоду, що може спричинити вади розвитку, але це трапляється дуже рідко.

Інкубаційний період при вітряній віспі триває від 11-21 дня, найчастіше — 14 днів.

Клінічні симптоми загальної інтоксикації (нездужання, втрата апетиту, субфебрильна температура тіла тощо). У дорослих часто відмічаються сильніші і триваліші прояви загальноінтоксикаційного синдрому. На фоні цього на шкірі з'являються висипання, що локалізується на обличчі, волосистій частині голови, тулубі та кінцівках. При інтенсивному висипі елементи можна іноді знайти на долонях та підошвах. Елементи висипу, пройшовши через стадії плями та дрібної папули, швидко перетворюється на характерні для вітряної віспи елементи — везикули. 

Хворих з легким неускладненим перебігом вітряної віспи лікують переважно в домашніх умовах. Висип тушують кріпким розчином перманганату (марганцевокислого) калію — розчин має бути «бурякового» забарвлення. Вважають, що таким чином кисень, що вивільняється з марганцевокислого калію, згубно діє на вірус, попереджає приєднання вторинної інфекції, зменшує свербіння. При невеликій кількості елементів на шкірі може застосовуватися розчин діамантовий зелений. 

Протиепідемічні заходи, спрямовані на нейтралізацію джерела збудника в осередку вітряної віспи, такі:

  • Виявлення та ізоляція хворих (вдома або за показаннями у стаціонарі);

  • Ізоляція припиняється лише через 9 днів від початку захворювання (після відпадання кірок або через 5 діб з моменту появи останнього елементу висипу);

  • З метою розриву механізму передачі здійснюють часте провітрювання і вологе прибирання приміщення, де перебувають хворі.

Найважливішим профілактичним заходом є недопущення контакту з хворими на вітряну віспу. Тож бережіть себе та оточуючих та виконуйте усі вказівки лікарів!

 

Н.І.Чернецька, начальник відділу державного нагляду за дотриманням санітарного законодавства Великобагачанського районного управління ГУ Держпродспоживслужби в Полтавській області

Наверх ↑